Сьогодні бібліотекарі і читачі нашої
бібліотеки вітають Павлоград з днем народження. Гулєвська Г.І. читає вірш
присвячений нашому рідному місту. А ми разом з читачами приєднуємось до
святкових привітань у поетичному зорепаді «Мій рідний край».
Місто Павлоград має славну і давню
історію. Адже воно назване в
честь ім’я князя Павла. За проектом забудови міста були передбачені основні
вулиці: Полтавська, рівнобіжна їй Харківська, а центральна між ними –
Олександрівська. Перпендикулярні, що їх перетинають, тяглися від хуторів Кузні
– Ковальська, Майдан, Дворянська, Кузнецька, Міщанська, Єврейська, Озерна,
Поселянська і Полкова вулиці. А останньою вулицею був полковий майдан, де
розміщувався Павлоградський гвардійський кінний полк, що був розформований у
1825 році за участь у повстанні декабристів.
Підставу Павлограда як повітового міста розпочато у 1779 році на ріці Вовчій у верхів’ях рік Кочерга і Гніздка, що у чотирьох верстах від міста впадають у ріку Самару. Там, де Вовча робить глибоководний південний загін, у той час почала селитися слобода Луганська. А названа вона так була через лугову місцевість. У той же час у цій слободі був сформований пікінерний полк, названий Луганським, озброєний списами. У слободі була і штаб-квартира цього полку.
У 1780 році між рік Гніздка і Вовча був споруджений окоп (шанець) за участю Луганського пікінерного полку і населення слобід – Луганської і Павлівки (колишнього Матвіївського хутора у роки Запоріжжя, після його ліквідації у 1775 році, названа слободою Павлівка).
Таким чином, завдяки спорудженому окопу і річкам Гніздка, Вовча і Самара з’явилася обгороджена місцевість. За назвою слободи Павлівки місту дали назву Павлоград (Павло – ім’я, місто – град). У 1783 році Луганський пікінерний полк був перейменований у Павлоградський легкінний.
У 1784 році у Павлівській слободі населення за фахом поділялося на селян, ремісників і торговців, тому слобода одержала назву Павлівського посаду міста. У цьому ж 1784 році у Павлівську слободу за розпорядженням Потьомкіна були спрямовані переселенці з острова Мінорка на Середземному морі. Саме місто у 1784 році з Павлівки було переведено у нову слободу – Луганську. З північної сторони цієї слободи було заплановане і надалі заселене місто Павлоград. Луганська слобода з південної сторони ввійшла до складу міста, а Павлоградський посад став називатися Павлоградськими хуторами. Ці назви збережені і дотепер. Першими поселенцями були запорожці Самарської паланки, військові поселенці і запорожці, переселені з Кальміуського чи містечка Домахи». 1784 року за іменним указом Катерини Другої «Про розпорядження по налагодженню Катеринославської губернії» Павлоград одержав статус повітового міста.
Підставу Павлограда як повітового міста розпочато у 1779 році на ріці Вовчій у верхів’ях рік Кочерга і Гніздка, що у чотирьох верстах від міста впадають у ріку Самару. Там, де Вовча робить глибоководний південний загін, у той час почала селитися слобода Луганська. А названа вона так була через лугову місцевість. У той же час у цій слободі був сформований пікінерний полк, названий Луганським, озброєний списами. У слободі була і штаб-квартира цього полку.
У 1780 році між рік Гніздка і Вовча був споруджений окоп (шанець) за участю Луганського пікінерного полку і населення слобід – Луганської і Павлівки (колишнього Матвіївського хутора у роки Запоріжжя, після його ліквідації у 1775 році, названа слободою Павлівка).
Таким чином, завдяки спорудженому окопу і річкам Гніздка, Вовча і Самара з’явилася обгороджена місцевість. За назвою слободи Павлівки місту дали назву Павлоград (Павло – ім’я, місто – град). У 1783 році Луганський пікінерний полк був перейменований у Павлоградський легкінний.
У 1784 році у Павлівській слободі населення за фахом поділялося на селян, ремісників і торговців, тому слобода одержала назву Павлівського посаду міста. У цьому ж 1784 році у Павлівську слободу за розпорядженням Потьомкіна були спрямовані переселенці з острова Мінорка на Середземному морі. Саме місто у 1784 році з Павлівки було переведено у нову слободу – Луганську. З північної сторони цієї слободи було заплановане і надалі заселене місто Павлоград. Луганська слобода з південної сторони ввійшла до складу міста, а Павлоградський посад став називатися Павлоградськими хуторами. Ці назви збережені і дотепер. Першими поселенцями були запорожці Самарської паланки, військові поселенці і запорожці, переселені з Кальміуського чи містечка Домахи». 1784 року за іменним указом Катерини Другої «Про розпорядження по налагодженню Катеринославської губернії» Павлоград одержав статус повітового міста.
За матеріалами: http://ptngu.com/istoriya-zasnuvannya-ta-rozvytku-mista/
Немає коментарів:
Дописати коментар