«Ще не вмерла України…»   

                10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання Гімну України «Ще не вмерла України…» на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

     Вперше текст віршу Павла Чубинського опублікував львівський журнал "Мета" у 1863 році. Поширившись на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, який захопившись віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Отже, український гімн був вперше надрукований у 1863, а з нотами - в 1865. Як державний гімн почав використовуватися з 1917 року.

  15 січня 1992 рoку Верхoвна Рада затвердила мелoдію Михайла Вербицькoгo як Гімн України.

Офіційна версія

 Слова: Павло Чубинський

 Музика: Михайло Вербицький

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Традиційна версія гімну

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля. 

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. 
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, 
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу 
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, 
В ріднім краю панувати не дамо нікому; 
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, 
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу 
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже, 
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, 
За Карпати відоб'ється, згомонить степами, 
України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу 
І покажем, що ми, браття, козацького роду.